Рава-Руська

Упорядкування місця масових поховань та спорудження меморіалу розпочалось влітку 2013 року. Урочисте відкриття заплановано на літо 2015 року.

Rawa-Ruska im Mai 2014

історія

Перші згадки про Раву-Руську відносяться до 1455 року. Перші відомості про євреїв датуються XVI-м століттям. До 1772 року місто належало до Польщі, потім, до 1918 року – до Австро-Угорщини, а у міжвоєнний період знову перебувало у складі Польщі.

До початку Другої світової війни Рава-Руська була поліетнічним містом. Трохи більше половини жителів міста – щонайменше 6 тисяч – були євреями. Поляки становили десь із третину населення. Українці налічували приблизно 15 відсотків містян.

У міжвоєнний час єврейське життя відзначалось плюралізмом та динамікою. Після Першої світової війни популярність сіоністського руху поставила під питання домінування белзьких хасидів, які визначали єврейське життя у Раві-Руській з середини XIX століття. Близько десятка політичних партій та угруповань, діяльність яких була спрямована на асиміляцію, сіонізм або підтримання традицій, змагались між собою. При цьому більшість з них розвивали власні молодіжні організації, театральні трупи та бібліотеки. У цей час були засновані школа з викладанням на івриті та єврейська школа для дівчат (Бейс-Яков), хоча більшість єврейських дітей відвідували державні польські школи. Крім того, існували єврейські благочинні організації, кооперативи та професійні об’єднання. Більшість євреїв працювали у сфері гуртової та роздрібної торгівлі або ж займались ремісництвом. Тільки невеликий прошарок практикував професії на кшталт юристів чи лікарів.

Під час Другої світової війни Рава-Руська кілька разів переходила з рук в руки. У вересні 1939 року місто майже два тижні було під владою Вермахту. Німецькі солдати знущались з єврейського населення: порушували молитви у синагозі, рвали сувої Тори і жорстоко поводились з євреями.

Внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа Східна Галичина була анексована Радянським Союзом і стала частиною Української Радянської Соціалістичної Республіки. Ця інтеграція принесла з собою експропріацію приватної власності та підприємств, заборону сіоністського руху та обмеження віросповідання. Радянська влада депортувала разом з польською та українською елітою визначних місцевих євреїв та єврейських біженців з окупованої німцями Польщі, заславши їх вглиб Радянського Союзу.

Голокост

Після вторгнення Німеччини у Радянський Союз Рава-Руська знову опинилася під німецькою окупацією. Видані німцями розпорядження передбачали різні форми обмежень, дискримінації та позбавлення прав євреїв. Їх зобов’язували виконувати примусові роботи, обмежували їхню свободу пересування, їхні коштовності підлягали конфіскації, а доступ до продуктів харчування та медичного обслуговування зводився до мінімуму. У листопаді 1941 року в місті мешкало 7400 євреїв. Багато з них померли наступної зими від недоїдання, хвороб та виснаження.

Винищення єврейської громади

Двома транспортами між серединою березня та кінцем липня 1942 року щонайменше 2200 євреїв з Рави-Руської – чоловіків, жінок та дітей – відправили у табір знищення Белжець та вбили у газових камерах . Після першої депортації німці примусили євреїв зруйнувати Старий єврейський цвинтар у центрі міста, а надгробки розтрощити для будівництва доріг. Після другої депортації до Белжеця німці розпорядились створити гетто. Близько 11 тисяч євреїв з Рави-Руської та навколишніх сіл і міст мусили тулитись там протягом кількох місяців в тісноті, в надзвичайно антисанітарних умовах. Серед них були також десятки євреїв, які зістрибнули з потягів по дорозі до Белжеця.

Гетто було ліквідоване у грудні 1942 року німецькою поліцією та СС із залученням Української допоміжної поліції. Як мінімум 2000 осіб було відправлено у Белжець. Тисячі інших було вивезено на вантажівках у розташований неподалік ліс біля села Седлиська, де були викопані ями, і розстріляно. Інші дві тисячі розстріляли за мурами Нового єврейського цвинтаря на околиці міста. Близько тисячі єврейських чоловіків, жінок та дітей було розстріляно у гетто і вивезено до спільного поховання за мурами Нового єврейського цвинтаря або до іншого масового поховання на самому цвинтарі.

З цієї хвилі винищення були виключені лише кілька сотень робітників. Більшість з них перевели у робочі табори регіону. Не менше 60 євреїв були залишені у гетто як «похоронна команда», щоб вивозити тіла замордованих там євреїв на цвинтар. Спроба деяких євреїв озброїтися була викрита та придушена. У червні 1943 року останні євреї, що залишались в гетто та місцевому робочому таборі, були розстріляні есесівцями та поліцією у лісі біля села Борове, що на захід від міста.

Після відступу Вермахту у липні 1944 року радянські слідчі встановили місця масового розстрілу євреїв у Раві-Руській та в лісах біля сіл Борове та Седлиська. Крім того, вони виявили масові поховання радянських військовополонених та встановили факт вбивства ромів (циган).

Спроби порятунку

Притулок у своїх сусідів євреї знаходили лише у виняткових випадках. Молода дівчина вижила завдяки тому, що селянка Катерина Клебань переховувала її на своєму обійсті біля села Потелич майже три роки поспіль. Інші дванадцять євреїв завдячують своїм життям великій мужності подружньої пари Фридерика та Марії Червень, які під своїм будинком збудували схованку. Там вони поселили знедолених і щонайменше два роки забезпечували їх.

Деякі жінки змогли вижити, оскільки їм вдалося приховати своє єврейське походження та потрапити на роботу в Німеччину.

За єдиним відомим з документів винятком, ніхто з тих, що вцілів, жити у рідне місто не повернувся.

Пам‘ятне місце

Після повернення радянської влади Новий єврейський цвинтар був зруйнований. Навіть мури були знесені та вивезені. Територія цвинтаря та місце масового розстрілу, що прилягало до нього, не були нічим позначені, вони позаростали. До розпаду Радянського Союзу єдиним спогадом про колишнє призначення цього місця було невелике нагромадження надгробків – ймовірно, змішаних з надгробками зі Старого єврейського цвинтаря.

В рамках проекту «Захистимо пам’ять» для створення меморіалу був обраний колишній Новий єврейський цвинтар та місце масового розстрілу.

Саме масове поховання оточене загородою висотою приблизно 80 сантиметрів. Додатковий захист забезпечують світлі камені, що походять з цієї місцевості. Біля дороги – простий павільйон разом з пам’ятним каменем, який містить напис. Поряд – стела, яка інформує про історію євреїв Рави-Руської до та під час Другої світової війни.

З надгробків, які лежали колись купою і поросли травою, спорудили стіну пам’яті, яка простягається від цвинтаря до місця розстрілу. Ця стіна схожа на ворота, які запрошують пройти через них.

Архітектурну концепцію спроектував Володимир Мотика. Площа меморіалу охоплює 1400 квадратних метрів.

Як дістатися до місця

Їдьте по шосе E 372/M 9, прямуйте до центру Рави-Руської, допоки не побачите поворот на дорогу Р 40 у напрямку Потеличі. Через приблизно 200 метрів на дорозі буде розвилка – треба повернути праворуч. Меморіал розташовано через кілька сотень метрів з правого боку.

Додаткові історичні відомості можна отримати у партнера проекту:

Український центр вивчення історії Голокосту

вул. Кутузова 8, кім. 109,

Київ, 01011, Україна
тел/факс: (+38044) 285-90-30
E-mail: uhcenter@holocaust.kiev.ua

Вебсайт проекту українською: www.protecting-memory-ua.org