Бахів

У 2014 році розпочались будівельні роботи з укріплення місця масового поховання та спорудження меморіалу біля селища Бахів. Переважна частина єврейської громади Ковеля знайшла тут свій вічний спокій.

IMG_1985

історія

Заснування Ковеля датується щонайпізніше ХІV століттям, а період існування єврейської громади можна простежити ще з початку XVI століття, а можливо, і раніше. З 1569 року місто належало до польської корони, а у 1795 році після третього розділу Польщі перейшло під владу Росії. Після Першої світової війни воно знову стало частиною відновленої Польської Республіки.

У період між світовими війнами у Ковелі жили майже 13 500 євреїв. Євреї були переважно крамарями, торговцями на ринку, ремісниками і робітниками. Місцеве виробництво зернових, шкіри, будівельних матеріалів та друкарство здебільшого належали євреям. Єврейські підприємці великою мірою визначали торгівлю сільськогосподарською продукцією – зокрема, великою рогатою худобою – та її транспортування з Волині до центральної Польщі та за межі країни.

Присутність євреїв у владних установах муніципального рівня у 1920-х роках була значною, але наприкінці десятиліття вона скоротилася, коли польський уряд обмежив участь євреїв у політичному житті. Їхні посади перебрали  польські чиновники, чисельність яких зростала, і які разом із сім’ями переїжджали жити в місто.

Численні партії відбивали різноманітність думок всередині єврейської громади. Сіоністи, які готували євреїв до еміграції у Палестину, у 1937 році виграли вибори та отримали більшість в керуючому органі єврейської громади.

Єврейська громада мала різні благодійні організації, сирітство, лікарню і будинок-інтернат. Серед єврейських культових споруд було дві великі синагоги і молитовні будинки для хасидських династій з Карліна (нині частина м. Пінськ, Білорусія), Несухоїже (нині не існує), Ружина, Турійська та Коцька (в Польщі). Громада утримувала декілька шкіл на додаток до державної системи освіти в Польщі, у тому числі школи, що підтримувалися сіоністською мережею «Тарбут». Для дозвілля існував аматорський театр, концерти та танцювальні чаювання.

Внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа у вересні 1939 року Волинь відійшла до Радянського Союзу, ставши частиною Української Радянської Соціалістичної Республіки. Нова влада експропріювала приватну власність та підприємства, заборонила сіоністський рух та ввела обмеження на вільне віросповідання.

Голокост

Коли німці в червні 1941 року вторглися до Радянського Союзу, в Ковелі перебували понад 17 тисяч євреїв, включно з біженцями з окупованої Німеччиною західної частини Польщі. При німецькій владі євреїв використовували на примусових роботах, змусили носити нарукавні пов’язки, а пізніше – круглі жовті нашивки, а також здавати свої коштовності. Сувої Тори привселюдно спалювали. До того ж українське міське управління відрізало громаду від струму та води. Протягом цього літа було вбито близько 1000 євреїв.

На початку єврейським мешканцям ще давали певну свободу пересування в місті, тому що комісар Ковеля та навколишніх районів затягував зі створенням гетто в обмін на хабарі. Після усунення його з посади у травні 1942 року єврейське населення було переведене у два гетто. 10 тисяч євреїв були змушені переселитися в гетто в Старому місті, а близько 3500 робітників і членів їх сімей були загороджені в гетто в Новому місті.

    Винищення єврейської громади

На початку червня 1942 року євреїв з гетто у Старому місті вивезли потягом до піщаного кар’єру поблизу Бахова. Тут уже були готові  ями, вириті радянськими військовополоненими. За три дні німецька поліція з допомогою українських поліцейських розстріляла більше 8000 євреїв з Ковеля. Приблизно тисяча євреїв втекли у ліс або переховувались у місті. Кілька сотень було вбито у гетто та поховано на єврейському цвинтарі.

Через два місяці євреї робітничого гетто, в якому переховувались також сотні вцілілих під час розстрілу у червні, були переселені у гетто в Старому місті. У середині серпня німці замордували більшість цих євреїв у Бахові та на єврейському цвинтарі. Тих євреїв, яких пізніше виловили у сховках, декілька днів тримали у Великій синагозі без їжі та води. Після того їх розстріляли на єврейському кладовищі. Останнє відоме масове вбивство євреїв 1942 року відбулося 6 жовтня.

Тим небагатьом євреям, яким вдалося втекти від німецької та місцевої поліції, загрожували антисемітські налаштовані елементи серед партизанів та повстанців, які діяли в регіоні. Деякі молодші євреї змогли прокласти собі шлях у ряди радянських партизанських загонів.

На 1 вересня 1944 року, через два місяці після вигнання Червоною армією німців з Ковеля, у місті мешкало 22 єврея.

Німецьку окупацію пережили , можливо, близько 200 ковельських євреїв. Ще кілька сотень пережили війну, оскільки були депортовані вглиб Радянського Союзу або призвані в армію до червня 1941 року. Майже всі з тих, хто вижили, емігрували.

Пам’ятне місце

Восени 1944 року ті ковельчани-євреї, які вижили, поставили дерев’яну огорожу навколо масових поховань у піщаному кар’єрі біля Бахова в пам’ять про розстріляних на цьому місці. Ця перша спроба увічнити пам’ять ковельських євреїв незабаром зникла, поховання поросли лісом. Через п’ятдесят років врятовані та їхні родичі встановили пам’ятник з каменю з написом на івриті.

Меморіал, створений улітку 2014 року, об’єднує чотири масові поховання. Старий пам’ятник та нова пам’ятна дошка утворюють центр меморіалу. Розташовані на невеликому підвищенні, вони поєднані доріжками з кожним з чотирьох масових поховань.

На поверхні поховань – штучні рельєфні насипи різної висоти. Виступи розташовані на відстані від 20 до 80 м один від одного і охоплюють загальну площу понад 2300 кв. м. Перепади висоти цих насипів створюють асоціацію з хвилею, яка плавно заливає територію.

У покриття насипів вбудовані трикутники, вони наповнені камінчиками червоних тонів. На поверхні залишені дерева, що на цих місцях виросли впродовж останніх десятиліть.

Знання про історію цієї місцини та неосяжність цієї історії створюють відчуття якоїсь невизначеності: слід припустити, що поза межами ареалу можуть бути знайдені ще інші масові поховання.

Меморіал спроектували архітектори Дмитро Жуйков та Аріна Агеєва у співпраці з інженером-будівельником Антоном Олійником.

Як дістатися до місця

Ковель розташований на північ від Луцька на відстані приблизно одної години автомобільної подорожі по шосе Е 85/М 19. Меморіал у села Бахів розташований на відстані 8 км від Ковеля.

Аби дістатися до меморіалу біля с. Бахів, треба проїхати через Ковель по шосе Е 85/М 19 у напрямку Бреста та повернути праворуч на дорогу ТО  311 на Доротище або Камінь-Каширський. Їдьте 4 км до кілометрового знаку 74. Слідкуйте уважно за знаками, бо дорожні вказівники відсутні.

Від кілометрового знаку 74 дорога веде у ліс, спочатку як ґрунтовка, потім лісова дорога. Через кілометр можна побачити меморіал на невеликому пагорбі між деревами.

Є невелика стоянка для автомобілів. Для тих, кому важко самостійно пересуватися, рекомендовано мати провідника.

Додаткові історичні відомості можна отримати у партнера проекту:

Український центр вивчення історії Голокосту

вул. Кутузова 8, кім. 109,

Київ, 01011, Україна
тел/факс: (+38044) 285-90-30
E-mail: uhcenter@holocaust.kiev.ua

Вебсайт проекту українською: www.protecting-memory-ua.org